Любимо, пам'ятаємо, сумуємо.
Вічна пам'ять про тебе в серцях рідних.
Слова й сльози неспроможні передати всю глибину нашого горя.
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
Блаженні плачучі:
тому що вони утішаться.
Ти завжди в пам'яті нашої.
Смерть є всьому заспокоєння.
Отче, у руки твої передаю дух мій.
Словами не висловити, слізьми не виплакати - Наше горе.
Ти завжди в наших серцях.
Ти пішов з життя, а із серця - ні.
Спочивай, милий порох, до радісного ранку!
Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
Тому, хто доріг був при житті,
Від тих, хто любить і вболіває.
Немає більше горя, чим гіркота від втрати.
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть.
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
Не виразити словами всієї скорботи й сум,
У серцях і пам'яті завжди ти з нами.
Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
Спасибі за разом прожиті роки...
Спи спокійно, дорогий сину.
В серцях людей залишив слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
Світла пам'ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого - будемо вічно любити.
«Я дівчиною, нареченою вмерла...»
«Нарешті щасливий».
Людині, котра побачила ангела.
«Поспішайте робити добро!»
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
Все було в ньому - душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
Світлий образ твій у пам'яті нашій.
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Відніс наше щастя й радість.
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина ............... Ви мені не будіть!
Ангеле мій рідний, вибач - винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
Пам'ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця.
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?
Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.
Лежав би ти - читав би я.
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же - я це знаю.
Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
Вічна пам'ять про тебе в серцях рідних.
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.
Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам'ятаєм і скорбим.
Спорожніла без тебе земля.
Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!
І віддячить Господь за справу твою,
І буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!
Що це за пам'ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої!
Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою...
Життя моє - подих!
У вічній пам'яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
Повернути не можна,
Забути неможливо.
От і ВСЕ.
І нудно, і сумно,
І нема кому руки подати.
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.
Ти завжди в пам'яті нашій.
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
Ти пам'ять щастя,
Що помчалось геть.
Земний шлях короткий,
Пам'ять вічна.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.
Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.
Любимо тебе,
і в пам'яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.
Люблячі тебе
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя.
Ми шкодуєм, плачемо й скорбим,
Що ти лишився вічно молодим.
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
Вічна пам'ять про тебе
В серцях рідних.
Тут та любов, що правду дарувала.
Тут та печаль, що мудрість принесла.
Дорогій, коханій, єдиній...
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
Згадай про мене Господи,
Відвідай мене з порятунком Твоїм.
Блаженні ті, хто плачуть:
Тому що вони утішаться.
Світлий образ твій
У пам'яті нашій. Згадай про мене Боже,
І не залиши люблячих тебе.
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто перестає жити.
Господи Ісусе Христе,
Осіни його тихим світлом порятунку.
Ти пішов з життя занадто рано,
І болю нашого не виразять слова.
Спи, рідний, ти наш біль і рана,
Пам'ять про тебе вічно жива.
Не висловити горя, не виплакати сліз.
Ти радість навіки з дому відніс.
З життя пішов миттєво ти,
А біль лишився назавжди.
Ми приходимо сюди, щоб квіти сльозою зросити,
Дуже важко, рідненька, нам без Тебе прожити.
Скорбота й сум твоєї втрати, прибудуть з нами назавжди.
За втрату чоловіка й батька не може бути більшої біди.
Ти чому пішов, мій рідний, спати у землі сирій?
Ти чому залишив долю томитися мені одній?
Стою, над твоєю схилившись могилою, гіркою сльозою поливаючи квіти.
І вірити не хочеться, що в цій могилі, перебуваєш ти, наш дорогий і рідний.
Словами не висловити, слізьми не виплакати - Наше горе.
Ти завжди в наших серцях.
І на землі вона, як ангел, посміхалась:
Що ж там, на небесах?
В обіймах землі спочивай, милий прах!
Душа небесна, радій на небесах!
Не потрібні написи для каменю мого,
Просто скажіть тут: він був і нема його!
Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
До твоєї вічної могили, наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, образ милий, завжди сюди нас приведе.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
Скорботи й сум не виразить словами,
В серцях і пам'яті завжди ти будеш з нами.
Чорна троянда, емблема печалі,
Червона троянда, емблема любові.
Спи, донечко улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
У серцях людей залишив слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
Світла (вічна) пам'ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого - будемо вічно любити.
Всі ми сидимо в стічній канаві,
Але дехто з нас дивиться на зорі…
Останній подарунок дорогим дітям,
..................... і ................... Прізвище.
Спіть, милі діти, міцним сном.
Вічна пам'ять.
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
Усе було в ньому - душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
Світлий образ твій у пам'яті нашій.
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Відніс наше щастя й радість.
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина ............... Ви мені не будіть!
Ангеле мій рідний, вибач - винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
Ви мене не звіть, прийти до вас думок я не плекаю,
Ви до мене не спішіть, я вас почекаю.
Тихо, дерева, листям не шуміть,
Ненька спить, її ви не будіть.
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця.
Чому так рано нас залишив,
Чому так рано в вічність відійшов?
Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.
Нехай напишуть на моєму п’єдесталі:
Грішив багато він, але його читали.
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же - я це знаю.
Ви, осліплені мирською марністю,
Що віддали їй розум, плоть і душу,
Всім зустріч вам призначено зі мною!
Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
Любимо тебе, пишаємось тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.
І воздасть Господь за справу твою,
І буде тобі нагорода сповна від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!
Що це за пам'ятник, що зараз бачу я?
Це могила людини Божої!
Помер він у добрій старості,
Насиченій життям,
Багатством і славою...
У вічній пам'яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
Повернути не можна,
Забути неможливо.
Тут та любов, що правду дарувала,
Тут та печаль, що мудрість принесла.
І нудно, і сумно,
І нема кому руки подати.
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.
Ти пам'ять щастя,
Що помчалось геть.
Земний шлях короткий,
Пам'ять вічна.
Ми шкодуєм, плачемо й скорбим,
Що ти лишився вічно молодим.
Любимо тебе,
і в пам'яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
Тебе, як власне серце,
Не можна забути й замінити.
Люблячі тебе...
Кинь погляд на холодний камінь, чи жінка ти, чи чоловік
І намалюй в своїй уяві Скороминучий вік.
Пізнай, що і твоїх настане днів кінець.
Поспішай сплести із добрих справ вінець.